Ліза здавалася у своєму колі юродивою. Занадто лагідною, занадто скромною — вона могла почути в шелесті листя П’яту симфонію Рахманінова. Лізі судилося лишатися білою вороною. Але якось їй раптом трапився чоловік, дивовижно схожий на саму Лізу — щоправда, давно й невдало одружений із владною та грубою жінкою. Занадто багато умов і перешкод для союзу. Цій парі блаженних важко досягти щастя.