Вдячність

«У одному губернському місті жив дуже добрий учитель німецької мови, Федір Федорович Ангст. Ангсту було сорок сім років, і він був неодружений. Всім відомо, що німці обережні й бережуть себе на чорний день швидше, ніж будь-які інші народи. Якби не легка просивина в його світло-каштановому волоссі, багато хто дав би йому лише тридцять сім років. Але його зовнішність, у порівнянні з серцем, була вже дряхлою. Таке серце навряд чи часто вдасться зберегти й швидкому французу, і італійцю, якого, кажуть, має огонь у жилах. Я сам італійців не бачив…»