Історія безжального маніяка, який убивав лише для того, щоб наповнити клітинки шахової дошки жертвами. Автор розкриває мотиви вбивці — Олександра Пічушкіна. Показує, як крок за кроком із неблагополучного підлітка виріс монстр. Як на нього вплинули мати, вітчим, приятелі та масова культура. Жахливими й дивними виглядають не тільки смертельні ідеї Пічушкіна, а й поведінка його жертв.
«Він нікого не ґвалтував, ніколи нічого цінного не брав. Він вважав це гидким і низьким. Він просто вбивав. Йому подобалося відчувати свою владу в той момент, коли життя людини опинялося в його владі».
Слідчий Андрій Супруненко
У Бітцевському лісі зникали люди. Панічні чутки повзли по всій Росії. Криміналісти ловили наслідувачів, а Олександр Пічушкін усе так само продовжував поповнювати свою «шахову колекцію»…
«Я з ними грав. Я прекрасно знав, де стояли патрулі, й завжди спокійно проходив повз них. Вони нічого корисного не зробили, та й не могли б мені якось завадити, як би не старалися. Вони лише веселили та підіймали самооцінку. У всіх вуха стояли через Бі́тцевського маніяка, але зі мною віталися, і ніхто не відмовлявся випити».
Олександр Пічушкін
Що допомогло спіймати вбивцю? Його помилки? Чи правильні розрахунки слідчих? Можливо, бути спійманим і стати відомим усьому світу — це і був страшний задум психопата й садиста!? Відповіді на ці та багато інших запитань уперше пролунають у цій книзі.