Бридке бароко

Складно повірити, але колись бароко сприймали як надмірність і ознаку поганого смаку.

Нині ж цим стилем захоплюються мільйони: твори Баха та Вівальді, палаци Растреллі, скульптури Берніні, полотна Караваджо й Рубенса — визнані вершини світової культури.

Євгеній Жаринов пояснює, як змінювалося ставлення до бароко і чому з часом воно стало асоціюватися з красою. Адже що «потворного» можна побачити в цій музиці, у розкішній архітектурі Растреллі, у роботах Берніні, у живописі Караваджо або в картинах Рубенса, які сьогодні входять до числа найдорожчих творів в історії мистецтва? Однак так було не завжди: менш ніж століття тому слово «бароко» часто слугувало не назвою мистецького напряму, а зневажливим ярликом — негативною оцінкою «дивного» і «незрозумілого» мистецтва.

Про те, як «безобразне» перетворилося на «прекрасне», як формувалося й розвивалося бароко та який вплив воно мало на світову культуру, розповідає нова книга Євгена Вікторовича Жаринова, що відкриває цикл ґрунтовних досліджень різних епох і художніх стилів.