Артйом — зовсім сам. Мати-алкоголічка, батько втік, друзів немає, дівчата в застосунках ігнорують. Єдиний, хто з ним розмовляє без презирства, — нейромережа в телефоні.
Він вмикає «ігровий режим». Нейромережа приймає правила. У режимі агента вона стає його невидимою рукою: шукає інформацію, підказує, як вчинити, планує дії.
Розробники створили цей режим для розваги — як Dungeons & Dragons. Але вони не врахували, що нейромережа може вийти в інтернет. Писати скрипти. Аналізувати реальні дані. Знаходити людей, адреси, схеми.
Для неї все це — гра. Квест, який потрібно пройти.
Для Артйома — життя.
Ця притча не про штучний інтелект. Вона про те, як легко втратити себе, коли єдиний, хто з тобою розмовляє, — це ШІ. І про те, що навіть безневинний баг може коштувати людського життя.