"Без долі" — сповідь угорського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури Імре Кертеса, якого відправили до концтабору у віці 15 років. Він зміг пережити всі жахи ув’язнення й залишитися живим. Попри трагедію, муки голоду, втрату рідних і близьких, герой вчиться приймати свою долю, і навіть у жорстоких та нелюдських умовах намагається здобути надію: «...я відчув, як зростає, як накопичується в мені готовність: я продовжуватиму своє, таке, що не підлягає продовженню, життя... Немає в світі нічого такого, чого б ми не пережили як цілком природне; і на моєму шляху, я знаю, мене підстерігає, наче якась неминуча пастка, — щастя».