Вона завжди знала, що не така, як усі. У ній було щось приховане — навіть їй самій це було невідомо. У школі вона малювала дивовижні картинки, хоча одна рука після страшної аварії в дитинстві не діяла. Ніхто не міг зрозуміти сенсу її малюнків. Бетті-Енн була особливою: легко сприймала шкільний матеріал і могла за рік засвоїти програму двох-трьох класів. Але найособливішим був її дар бачити навколишній світ, кольори цього світу, розрізняти живе й неживе по-своєму — так, як не міг бачити ніхто…
Усе прояснилося в коледжі, коли за нею прийшли й розповіли всю правду, і вона з радістю її прийняла. Але події далі, які спершу сприймалися так легко, змусили Бетті-Енн по-іншому глянути на своє життя й на своє місце в ньому. Вона до кінця не була впевнена, чи робить правильно, але в останній момент зробила вибір і ніколи про це не пожалкувала…