Бетон

Томас Бернхард написав роман «Бетон» у 1982 році на одному подиху: як і оповідач, він починає роботу над рукописом узимку в Австрії та завершує навесні на Майорці в Пальма-де-Майорці. Розсипавши по тексту прозорі автобіографічні натяки, виставивши напоказ одні страхи (тваринний страх задихнутися, замерзнути, страх чистого аркуша) й затемнивши інші (бідність, близькість), він перетворив сповідь хворого на саркоїдоз героя на справжній бароковий фарс, де смерть і меланхолія зближуються в останньому танці. Можна читати цей безперервний нарцисичний спіч як зізнання на кушетці психоаналітика, як типову австрійську логіко-філософську монодраму, як сімейний роман невротиків або буржуазну історію загибелі однієї родини, але головною темою все одно лишається музика.

Книга про неможливість написати книгу про композитора Мендельсона — музична присвята Бернхарда модернізму, що ставить його в один ряд із майстрами «невимовного» — Беккетом, Пессоа, Целаном, Бахман.