Безсмертя

— Як буде називатися твій роман?

— «Нестерпна легкість буття».

— Але, як на мене, така назва вже в когось була.

— У мене! Але тоді я помилився. Така назва мала бути в роману, який я пишу зараз.

Великий Гете розмовляє з Гемінґвеєм; Беттина фон Арнім наполягає на своєму неземному почутті до великого німця; Аннес, яка двадцять років прожила в щасливому шлюбі, вимагає самотності, а жест літньої пані в купальнику перетворює її на чарівну дівчину й стає сполучною ниткою, з якої сплітається тканина “Безсмертя”.

“Що я відчуваю, читаючи Кундеру? Перш за все вдячність! За те, що він відновлює традиції та цінності центральноєвропейського роману…” (Бернар-Анрі Леві)

“Про захід європейської культури говорять уже століття. Кундера ж, ніби поспішає показати світ яскравий зразок цього заходу своїм романом. Змішане відчуття від читання: цікавість і огиду зі слідами співпереживання” (Читач)