Відверта розповідь видатного режисера про те, як народжується справжнє кіно.
Ромм міркує про літературу як першоджерело кінематографа, розбирає «монтаж» прози Толстого і Пушкіна, згадує роботу поруч з Ейзенштейном і Щукіним та формулює свій головний принцип: кіно — це мистецтво чесного погляду, відповідальності й здатності помічати те, що залишається за межами кадру.
«Бесіди про кіно і кінорежисуру» — не посібник і не набір сухих правил, а живе, відкрите, інколи гірке, але завжди точне професійне осмислення того, як народжуються великі фільми, чому література — мати кіно, як у прозі Толстого і Пушкіна діє монтаж і чому режисер зобов’язаний «бачити» навіть те, чого немає на сторінці сценарію.
Ромм докладно говорить про власні картини — від «Леніна в 1918 році» до «Дев’яти днів одного року», — згадує творчі зустрічі зі Щукіним, Ваніним, Ейзенштейном, міркує про природу екранного образу, виразність німої дії, небезпеку штампів і про ту драматургію, яку диктує саме життя. В основі цих розмов — переконання: кіно — мистецтво відповідальне, масове й глибоко людяне. Воно потребує не стільки теорій, скільки чесності, терпіння, уміння дивитися й слухати та постійної готовності вчитися.
Ця книга для всіх, хто любить кіно як спосіб думати й відчувати, хто цікавиться режисурою, літературою та мистецтвом загалом.
Вона буде корисною і для початківців кінематографістів, і для студентів ВДІКу, і для глядачів, які хочуть глибше розуміти мову екрана та вловлювати за кадром задум, правду й людське тепло.
«Бесіди про кіно і кінорежисуру» — не просто книга про ремесло. Це сповідь майстра, звернена до майбутнього мистецтва.