Білий хрін у конопляному полі

Славетний богатир Жихар удосталь намандрувався по білому світу, начудив подвигів і повеселив читаючу братію. Настала черга помірятися з ним молодецькою вдачею та лицарською шляхетністю королю посконському Стрімголову Безшабашному та його синам-нерозлучникам — принцам Тихону й Терентію.
Це — магічний лицарський роман. Як завжди, Успенський створив захопливий коктейль з алюзій на класичну й сучасну літературу, але влив його у форму, якою раніше, здавалося б, не надто захоплювався. Однак якщо згадати, що в його перекладах виходили твори Роберта Говарда, то таємне стає цілком явним. А якщо ще взяти до уваги вражаючу ерудицію в царині європейської міфології, що втілилася в романі в низці вельми нетривіальних сюжетних ходів…
«Білий хрін» належить до книжок, які можуть і будуть прочитані різними людьми по-різному. Для одних це буде культурний бенкет. Для інших — захопливе чтиво. Хтось неодмінно буде збитий з пантелику, а книжка отримає чесно зароблені премії й лайку.