«Біла гвардія» — перший роман Михайла Булгакова, написаний у 1923 році та вперше частково опублікований у журналі «Россия» в 1925‑му, а повністю виданий у Франції в 1927–1929 роках. Твір, багато в чому автобіографічний (прототипами багатьох героїв стали родичі та знайомі письменника), розповідає про події Громадянської війни в Україні наприкінці 1918 року, що розгортаються в Києві (у романі названому «Містом»). У центрі сюжету — родина Турбіних: лікар Олексій, його сестра Олена і молодший брат Ніколка, — які разом із друзями намагаються зберегти людську гідність і звичні життєві устої на тлі політичного хаосу: відходу німецьких військ, ослаблення влади гетьмана Скоропадського та наступу військ Петлюри. Через особисті драми героїв Булгаков розкриває масштабні історичні процеси, показуючи руйнування світу російської інтелігенції, моральні випробування епохи й силу сімейних цінностей як опори в умовах катастрофи. Роман поєднує детальне зображення історичної обстановки з глибоким психологізмом, створюючи яскраву картину переломного моменту в долі країни та людей.