Та, що біжить хвилями

«Рано чи пізно, у старості або в розквіті сил Несбувше кличе нас, і ми озираємося, намагаючись зрозуміти, звідки прилетів клик. Тоді, отямившись серед свого світу, ми болісно спохвачуються й бережемо кожен день, вдивляючись у життя всім своїм єством, намагаючись розгледіти, чи не починає з взаємного боку починати здійснюватися Несбувше? Чи не ясніє його образ? Чи не треба тепер лише протягнути руку, щоб схопити й утримати його ледве помітні риси?»