Роман «Втеча до Росії» — продовження улюбленої теми Д. Ґраніна: проблема морального вибору вченого, особливо якщо рід його занять — ядерна фізика. Сильний авантюрно-детективний початок зближує оповідь зі шпигунським романом. Прототипами двох героїв стали реальні постаті, пов’язані з подружжям Розенбергів — американськими громадянами, звинуваченими у шпигунстві на користь Росії…
У 1956 році світ облетіла сенсаційна новина: двоє талановитих американських учених, інженерів-радіотехніків, провідних фахівців у галузі електронної та військової промисловості — Джоел Барр і Альфред Сарант — переслідувані ЦРУ, втекли до Радянського Союзу. Усі роки життя в СРСР їхня реальна біографія була суворо засекречена, і мало хто знав, що вони працювали на радянську розвідку ще з часів Другої світової війни, передаючи росіянам надсекретні дані про американську зброю…
Доля цих людей не випадково привернула увагу Данила Ґраніна (у нього вони виведені під іменами Джо Берт і Андреа Костас). Крім усього іншого, він знав їх особисто…