Панночка для Дроворуба

— А як я йому допомагатиму? Сам справиться… — бурчить бабуся.
— Руками Люся, руками! Він мені кран лагодить, а ти йому допоможи. Не зламаєшся.

— Мій манікюр — п’ять тисяч! Мої ручки для цього не призначені! Та взагалі, я приїхала відпочивати, набиратися сил природи. А не бруд місити… — обурююся й чую, як за спиною скрипить двері.

У дім заходить чоловік — бородатий, кремезний, аж під стелю. Мій рот автоматично закривається, а слова застряють у горлі.

Оце громила…

— Клавдія Семенівно. Кран на вулиці він полагодив, — він оглядає мене з ніг до голови й відводить погляд, ніби я йому не цікава.

— Якщо він не хоче вам допомагати, може віддасте його мені на перевиховання?

— Що-о-о? Це хто кого ще перевиховуватиме — нетесаний дроворуб! Я йому покажу!