Король забрав у нас усе — титул, маєток, чесне ім’я — лише за те, що ми допомогли чужій дитині. Він був певен, що я прийду до нього просити про помилування. Але він не знав одного: неможливо позбавити людину того, чого їй ніколи не належало.
Насправді я не була графинею Арлінгтон, я не володіла маєтком «Кедрова гуща», і моє ім’я зовсім не Аннабел. Та й про країну з назвою Ертландія до двадцяти років я не мала ані найменшого уявлення.
А от затишний будиночок на березі річки мені набагато миліший за холодний палац. А якщо поруч із ним ще й збудувати баньку? З справжньою парилкою та березовим віником! Та до мене з усієї округи з’їжджатимуться люди. Бо нічого схожого вони перш ніколи не чули.
А може, якось приїде й сам король — якщо, звісно, не буде знати, що знахарка Анна — та сама графиня Арлінгтон, яку він колись мало не знищив.
Ну що ж — з легким паром, ваше величносте!
УВАГА! В КНИЗІ Є СЦЕНИ ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ. НАДМІРНЕ ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКОДИТЬ ВАШОМУ ЗДОРОВ’Ю.