Реалістична побутова повість у вигляді блогу-щоденника. Жінка середніх років із легкою самоіронією описує зустріч із майбутнім чоловіком, нюанси сімейних стосунків, методи виховання й навчання складної дитини, ділиться тривогами, сумнівами, мріями — з тонким гумором розповідає про жіночі вікові кризи та способи пережити карантин. У захопливій формі веде розмову про прочитані книги й особистий літературний досвід.
«Зараз уявила, що добра половина життя була певного роду редагуванням. Хотілося тіло змінити, характер загартувати, стосунки з людьми налагодити, сімейне життя відшліфувати, виправити неразумну доньку… Та багато чого хотілося сказати по правді. Іноді відчай накочував хвилею, руки опускалися, день-у-день кружляла, мов та бджола, а результату не видно або він виходить дрібненьким бісером. Розумію: життя редагувати куди важче — так тісно воно переплетено з іншими особистостями, напряму залежить і від політики, і від природи. Але я не здаюся. Інколи я заздрю моїй вигаданій Тіні. У неї добра творителька, і тому в фіналі все обов’язково буде добре. Які б перешкоди на шляху не зустрілися — знайдуться сили їх подолати. А якщо уявити, що всі ми люди — теж персонажі однієї грандіозної багатотомної епопеї… Оце масштаб! Оце авторська фантазія! Біжимо по колу, метушимось, злимося й ображаємося, а над нами вже зверху є продуманий план — кому блин, кому дрин, кого по голівці погладять, на хліб маслом помажуть щедро. Кожен автор любить своїх персонажів. Навіть лиходія виписує ретельно, старатиметься, може ночами не спить, інакше читачі не повірять, що він лиходій. А вже якщо в книжці страждає хороший чоловік, то на все є причина. Може в останній главі йому поталанить, а ми й не знаємо. Ми пишемо, нас пишуть… “Азбука любові” у кожного буде своя».