Ім’я Андрія Аствацатурова — літературознавця, професора СПбДУ — добре відоме не лише у професійному філологічному середовищі: він автор книг і статей про англо-американську літературу, романів «Люди в голому», «Скунскамера», «Осінь у кишенях», «Не годуйте й не чіпайте пеліканів». У новій книзі Андрій Аствацатуров звертається до творчості класиків ХХ століття, а також до сучасних російських письменників. Поєднання серйозної проблематики й захопливої манери викладу, завдяки якій Аствацатуров відомий як блискучий лектор, притаманне і його літературознавчим роботам. Віртуозний аналіз дозволяє побачити парадокси, здавалося б, у хрестоматійних творах англо-американських модерністів — Генрі Міллера, Ернеста Гемінґвея, Джерома Девіда Селінджера, Курта Воннегута, Джона Апдайка. А сучасні російські автори найнеочікуванішим чином виявляються їхніми спадкоємцями: у кримінальній оповіді Романа Сенчина проглядає сюжет «Трамвая “Бажання”» (Tennessee Williams), а літописець російського зарубіжжя Андрій Іванов постає як російський Генрі Міллер. Книга адресована широкому колу читачів — і філологам, і тим, хто хотів би краще розуміти твори світової класики, познайомитися з найяскравішими іменами сучасної російської літератури й відчути химерну логіку літературного процесу.