Цей автобус раптом з’являється на вулицях. І раптом зникає. Він швидко мчить містом, його одразу й не визначиш. Де зупиниться — теж не обчислити ні де, ні коли. А якщо хтось у нього сідає, автобус намертво зачиняє двері й їде. Десь… Їде-їде, а замість номерів на ньому спалахують цифри. Одна — дата народження тієї людини, яка сидить у ньому. І сьогоднішнє число — дата смерті.
Так і возить, возить містом… І все — більше цього чоловіка ніколи не побачать. Ні живим, ні мертвим… Побачиш — не сідай у автобус із чорними шторами, не сідай!
Коли в місті має статися щось жахливе, на його вулицях з’являється автобус із чорними шторами. Ті, хто про нього чув, тікають геть щойно побачать. І горе тому, хто зайде в його розчинені двері. Більше цього чоловіка ніколи не побачать… Ніколи. А в тому районі, де він «заліз» в цей автобус, повністю зникає світло. Допоки десь в іншому місці в автобус із чорними шторами не сяде інша жертва. Цікаво, чи можна це зупинити — чи зло всемогутнє?