"Цих грошей мало. Решту відпрацюєш," — Гліб кинув на мене погляд.
— Стрижені баби мені не подобаються, але гаразд.
— Що?! — гнів накрив мене. Куди він хилить, було зрозуміло.
— Я не збираюся нічого відпрацьовувати! З мене досить, я йду.
Позаду мене з’явився громила, ще один — збоку.
— Відвезіть її до мене, — наказав Гліб і підійшов до нас.
Він узяв мене за підборіддя й подивився в очі.
— Без дурниць, Кисо. Будеш робити дурниці — доведеться тобі працювати на мене вічно.
***
Я подряпала дорогу тачку якогось мільйонера, а в рахунок боргу стала нянькою його дочки.
І так, порівняно з тією ангельською на вигляд дитиною — отруйна гадюка, я мила ящірка, а її батько — найнакіпніший індюк, якого я будь-коли зустрічала!.."