Розповідь про маленького хлопчика Алі, який у ранньому дитинстві потрапив у високогірну фортецю й став одним із найманих убивць — ассасинів. «Алі дуже рано залишився сиротою. Йому сказали, що його сім’я загинула під час військового набігу під руїнами палаючого будинку, але він сам не пам’ятав ні будинку, ні набігу. Він не знав, звідки він родом і як звали його батьків. Його батька й матір замінив чоловік, якого від самого немовляти він звик називати “дядьком Алауддіном”.
Алауддін привіз Алі в фортецю Аламут і поселив під наглядом своїх слуг, які беззаперечно корилися господареві й ставилися до нього як до тіні Всевишнього на землі (так вони його й називали). Алауддін був добрий до маленького Алі, а хлопчик боявся його й водночас обожнював до нестями. “Якщо дядько Алауддін — тінь Всевишнього, — думав він, — хай коли я виросту, я стану тінню цієї тіні. І мені більше нічого не треба…”»