Світ на пороховій бочці, і кілька разів за століття ця бочка вибухає Апокаліпсисом. З моря виходять чудовиська, зоря Полинь перекидається в ріки, перетворюючи воду на кров, ангел трубить над попелищами. Лише загадкові Врата зможуть урятувати живих, щоб люди після катастрофи змогли відбудувати життя заново — якщо, звісно, встигнуть увійти в ці Врата. Світ звик, бо до всього звикають. Проводять брехню депутати, розумують спецслужби, захищають дисертації, народжуються діти. І, звісно, видають спецпропуски до Врат.
Усе як завжди, усе як всюди: регулярний, буденний, жахливий Армагеддон, який для його мешканців став Армагед-домом. Життя головної героїні тому порука.
І все-таки…