—Давно не бачилися,— Гліб підняв брову й уважно розглянув праву руку Аси. — Бачу, не заміжня?
—Ні,— кам’яніючи від страху, вимовила вона.
—І дітей немає?— запитання, від якого в її жилах застигла кров.
«Є, Ісаков, є,— відповіла Ася подумки. — Дві чудові доньки. І колір очей у них твій, і риси обличчя. Але ти ніколи про них не дізнаєшся».
—Дітей теж немає,— збрехала Ася, і саме в цю мить із кабінету вибігли дві її апельсинки.
—Мамо, дивись, що ми намалювали!— показавши малюнки, гукнули дівчатка.
Гліб примружився, а від його крижаного тону захотілося здригнутися.
—Ти мені збрехала. Навіщо?
***
П’ять років тому бізнесмен із Санкт-Петербурга Гліб Ісаков запропонував Аси за добрі гроші стати його фіктивною нареченою. Вона погодилася, а потім… закохалася в нього. От тільки для Ісакова вона як була фіктивною нареченою, так нею й залишилася. Отримавши обіцяний гонорар, Ася поїхала в інше місто. Та не одна — із двома доньками під серцем, про яких Ісаков ніколи не мав дізнатися.
А тепер він став її босом — і все пішло за іншим сценарієм…