Антоне, вдягни черевики!

7 год. 44 хв.

Мова російська

Читець Тетяна Телегіна

Опис

«Лєна й Єлисєєв пройшли повз. Озирнулися. Знову підбігла дівчина, тягнула пальці до його обличчя. Він стояв босоніж, засліплений протестом. Вони не могли помиритися, бо були молоді. Вони хотіли розвернути життя до себе, а воно не розверталося. Виставляло кутами.

Тоді Антон кидає виклик: якщо життя з ним не рахується, то й він не рахуватиметься з життям. І — босоніж по снігу. Хто кого».

В аеропорту чекали автобус. Єлисєєв заліз туди зі всією своєю технікою й улаштувався на задньому сидінні. Заплющив очі. У голові стояв гул, наче натовп зібрався на мітинг. Загальний гул — а поверх нього голоси. Ніякого мітингу насправді не було: просто пили до четвертої ранку. І в літаку теж пили. І ось результат. Дружина не любила, коли він їхав. Вона знала: якщо лишити його без контролю, Єлисєєв розгуляється на повну. Заведe бабу й буде пити без упину. Удома він якось тримався в режимі. Боявся дружину. А у відрядженнях натискав кнопку й «вистрілював» у четвертий вимір. Вилітав на крилах вітру.

В автобус заходили учасники кіногрупи: актори, гримери, режисер, оператор. Творці, що створюють стрічку, і середня ланка, яке обслуговує кінопроцес.

Експедиція планувалася на п’ять днів. Чоловіки брали з собою необхідне — усе вміщалося в дорожні сумки, навіть у портфелі. А жінки волокли такі валізи, ніби переїжджали в іншу державу на постійне проживання. Все-таки чоловіки й жінки — це зовсім різні біологічні істоти.

Єлисєєв більше любив жінок. Жінки його розуміли. Він міг лежати п’яний, зі слизом — а вони казали, що він вишуканий, незвичайний, крихкий геній. Потім він не міг їх згадати. Алкоголь стирав пам’ять — випадали цілі шматки часу. Залишалися лише фотографії.