Ніцше став кумиром бунтівної молоді після того, як вийшов «Так казав Заратустра». А от «Антихрист», «Ecce Homo» та «Сутінки ідолів» довгі роки чекали своєї черги, аж поки не знайшовся той, хто наважиться їх видати.
Що таке християнство? Релігія добра й милосердя — чи «релігія невдах», яка зв’язує руки сильної особистості й обплутує віруючих комплексом провини?
Як слід поводитися зі своїми «внутрішніми демонами»? Чи придушувати їх, загоняючи все глибше, — чи, навпаки, навчитися приймати їх, адже саме так найкраще ними керувати?
І нарешті, що важливіше — чуттєве чи інтелектуальне сприйняття світу? Мораль, що контролює інстинкти, — чи самі ці інстинкти?..
«Антихрист» і «Ecce Homo» чекали на вихід у світ роками. Навіть з огляду на скандальну славу «руйнівника суспільної моралі» та кумира бунтівної молоді, яка вже оточувала автора «Так казав Заратустра» до моменту їх написання, не знаходилося видавництва, яке ризикнуло б опублікувати такі тексти. Але в 1895 році їх усе ж видали — і грянув грім.
Їх забороняли й засуджували. Автора таврували моральним анафемством. А його вчення тим часом захоплювало розуми все нових і нових молодих інтелектуалів…