Я прочинила двері й крокнула до квартири Андрія. Раптом до мене долинув жіночий сміх. Я завмерла. — До речі, зазвичай ти показував мені своїх нових дівчат, щоб я їх схвалила. А цього разу навіть фото не надіслав! Вона хоч симпатична? Покажи її мені! — Ага, зараз… Вони ненадовго замовкли. Чомусь я не йшла. Не знаю, чого чекала. — Ну… ніби нічого, — нарешті протягнула вона, мабуть, розглядаючи моє фото. — Хоча з твоєю колишньою, звісно, не зрівняється. Як її там? Катя? Я маю на увазі ту, що з пишними формами. — Так, Катя, — усміхнувся Андрій. — А в цієї і груди підкачали, і ніс міг би бути коротшим. Ноги теж можна… пряміші. — Ну… не всім бути такими, як ти! — розсміявся мій тепер уже колишній хлопець.