Мені якось сказали: «Тримайся від нього подалі, і якщо думаєш, що зможеш його приручити, то ти глибоко помиляєшся — дикі звірі не приручаються, а від спілкування з ними на серці залишаються глибокі рани». Я й не збиралася, але доля розпорядилася інакше. Тепер я цілком у владі Лютова. У нього замість душі крижана стужа, а в серці — уламок льоду. Любити його — злочин. Виконати умови договору — не любити його — що може бути простіше! Він же піжон із завищеною самооцінкою. Такі чоловіки мені гидкі! Але я навіть не уявляла, з ким насправді пов’язала мене доля.