Андрій Платонов, найтаємничіший і найнеправильніший російський письменник XX століття, пройшов майже непоміченим повз блискучі літературні дзеркала епохи. Однак ні в жодній письменницькій долі національне життя Росії не проявилося так гостро і ні в чиїй іншій творчості трагедія осиротілого в революцію народу не висловила себе так глибоко і повно. Романи, повісті, оповідання, статті, п'єси Андрія Платонова, більша частина яких була опублікована багато років по його смерті, стали художньо вагомим свідченням і сердечним осмисленням того, що сталося з російською людиною у великі та страшні десятиліття минулого століття. Доля й особистість Платонова ніколи не обмежувалися однією літературою і відомі широкому читачеві значно менше, ніж його творчість. Між тим обставини його життя дозволяють багато побачити й зрозуміти в непростих для сприйняття платонівських книгах. Олексій Варламов, відомий прозаїк і історик літератури, представляє на суд читачів біографію Андрія Платонова, створену на основі значної кількості архівних документів і текстів, у тому числі зовсім нещодавно відкритих, простежує творчий шлях і відтворює особистісні, побутові риси свого героя, який, за висловом Віктора Некрасова, «у житті не був письменником, але у письменницькій праці своїй завжди залишався людиною».