«…У наші тривожні часи, коли вони й роздратовані, і малодушні, Вронські набагато корисніші для нас, ніж великі романісти, і тим більше, ніж ці вічні „шукачі“, на кшталт Левіна, — усе-таки не знаходять нічого ясного й міцного… Про романістів я сказав прямо: „Без цих Толстих — тобто без великих письменників-художників — можна й великому народові довго жити, а без Вронських ми не проживемо й півстоліття… Без них і національних письменників не стане, бо й сама нація скоро загине…“»