Третій роман нігерійської письменниці в прозі Чимаманди Нґозі Адичі, яка вже завоювала не одну літературну нагороду за попередні свої книги, — наймасштабніший і за часом, і за географією подій, і за діапазоном ідей та проблем, які Адичі змогла майстерно й захопливо охопити.
Роман про те, що відчуває освічена людина «з другого світу», опинившись у США або в Лондоні, про те, що її чекає вдома, якщо вона вирішить повернутися. Ще підлітками Іфемелу й Обінзе закохалися, і їм не було діла до диктатури в рідній країні, до похмурої атмосфери загального пригнічення й страху. Але після школи красуня Іфемелу поїхала в Америку вчитися, де на неї чекали радості й невідомі проблеми нового світу.
Вона поступово звикає до країни, домагається успіху й терпить невдачі, заводить стосунки та втрачає їх, а дім здається їй дедалі далеким. Розсудливий Обінзе з професорської родини збирався піти за коханою, але події 11 вересня ставлять хрест на його планах перебратися в Америку. Він опиняється в Лондоні, де веде небезпечне життя нелегала. Роки минають, і ось уже Обінзе — багата людина, живе в рідній країні, де його цінують і поважають. А Іфемелу стала успішною журналісткою, її блог про життя іммігрантки в Америці надзвичайно популярний.
Здавалося б, у обох усе добре, але це лише початок…
Захопливий, гіркий, місцями смішний роман, що охоплює три континенти й безліч доль, викликає в пам’яті не лише попередній роман Адичі «Половина жовтого сонця», а й «Розсічення Стоуна» Абрахама Вергезе та «І луна летить горами» Халеда Хоссейні. Мабуть, головна розмова в цьому романі — про те, як живе й змінюється в нас уявлення про батьківщину й дім, про відтінки розлук і повернень.