Ах, який запах на кладовищі навесні, який дивний, хвилюючий запах! Це жодним чином не тління, у цьому немає нічого спільного з тлінням, але все одно — щось сумне й навіть гнітюче: життя коротке… І справа тут не в хрестах та засохлих вінках з написами, що розпливаються на червоних стрічках, і не в облуплених банях каплиць із збитими набік хрестами — ні… Лише раптом коле сумна думка — і одразу інша: адже цей пряний і терпкий, із хімічним присмаком, запах — всього лише запах чорного лаку, яким навесні фарбують огорожі…