Аліенора Аквітанська

Історія життя Елеонори Аквітанської, жінки, яка змінила хід історії.

Тричі вона ставала королевою, була матір’ю багатьох королів.

Її чоловікові Генріху II вона народила вісім дітей, серед яких п’ять синів. Найдорожчим для неї був Річард Левове Серце.

Ця королева надихнула багатьох трубадурів, які оспівували її у своїх творах:

«Милі мені зустрічі з друзями,
Милі розмови й затишний дім —
Але найбільше я чекаю на ту мить,
Коли знову зможу віддати шану дорогій Донне».

Вона зробила ферзя королевою на шахівниці.

Активно брала участь у справах держави: внесла зміни в освітлення Англії, привезла лляну білизну та скатертини.

Привчала англійців до французьких вин.

У 1173—1187 роках вона опинилася в ув’язненні, втративши все: владу, почесті й навіть дітей. Проте її сила волі та харизма впливали на синів, які виступили проти батька.

Створювала лікарні за рахунок систематичної спонсорської допомоги, надавала містам пільги й привілеї від імені сина Річарда, готуючи його до правління.

Пережила безліч втрат і трагічних подій (перший син Вільям помер у три роки, Генріх не дожив до 29, а улюблений син Річард загинув у 41 році через безглузду випадковість).

З мудрістю вирішувала проблеми престолонаслідування і навіть у віці 80 років забезпечила своїй внучці Бланці місце на французькому троні, тим самим передавши кров Плантагенетів.

Незвичайна жінка з видатним розумом, пристрастю до життя та життєвою мудрістю.

Привітна, добра й життєрадісна.

Створив її Господь Бог.