Життя «червоного графа» Олексія Толстого було насамперед романом. Романом із літературою, еміграцією, владою і, звісно, — з жінками.
Аристократ за кров’ю, аристократ за способом життя, Толстой був актором, який зіграв безліч ролей: поета-символіста, письменника-реаліста, лютого антирадянщика, націонал-більшовика, патріота, космополіта, егоїста, турботливого чоловіка, гедоніста й епікурейця, закоханого в життя й такого, що ненавидить смерть. У його долі чергувалися злети й падіння, літературні скандали, ляпаси, підробки, дуелі, змови та викриття. У ній переплелися свобода і бажання прислужитися, щедрість і жадібність, гостинність і пиха, аморальність і великодушність. Але понад усе Толстой був трудівником, і в класиці російської літератури назавжди залишаться його романи «Петро I», «Аеліта» і «Ходіння по муках» та казка «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно», яку читатимуть покоління за поколінням.
Прозаїк та історик літератури Олексій Варламов, автор життєписів Михайла Пришвіна, Олександра Гріна, Григорія Распутіна й Михайла Булгакова, створює у своїй біографічній оповіді дивовижний образ Олексія Толстого на тлі фантастичної епохи, в якій йому судилося жити.