Загинувши у рідному світі, я потрапила в тіло баронеси — третьої дружини садиста-барона. Мене також чекала доля бути вбитою в пориві люті, але сталося інакше: на наші землі напали. Чоловіка вбили, села спалили, а в замок прибувають ті, кому вдалося вижити — вдови, матері, що оплакують, і діти. Допомоги чекати нема звідки, але я впораюся. Ми впораємося. Відбудуємо домівки, знову засіємо поля й розведемо худобу. Південь виживе, попри все.