Перша книга, яка розповідає про життя та долю ексцентричного поета Срібного віку Олександра Тинякова.
Його вірші надовго зникли з культурної пам’яті, але майже через століття несподівано повернулися й зазвучали для читачів XXI століття. Нині Тинякова цитують найрізноманітніші люди — від витончених прихильниць класичної літератури до панків.
Це видання допомагає зрозуміти природу такого «літературного дива».
Роман Сенчин — прозаїк, лауреат премій «Велика книга» та «Ясна Поляна», автор романів «Єльтишеви», «Зона затоплення», «Дощ у Парижі».
«Повернутися в літературу — диво не менше, ніж воскреснути в житті. Саме так сталося з людиною, про яку, здавалося, остаточно забули. Він сам писав: “Доля невдахи лягла наді мною тяжко і, ймовірно, я не тільки не доб’юся слави та успіху, але загину передчасно від голоду й бідності”. І все ж сьогодні його ім’я знову на слуху, навколо нього виникла майже мода. Його ліричні рядки розходяться в інтернеті в дівчат із тонкою душею, а інші, більш похмурі тексти підхоплюють сучасні декаденти, панки, некрофіли й езотерики. Євген Євтушенко присвятив йому вірш, назвавши його “недопроклятим”. Цей “недопроклятий” — Олександр Іванович Тиняков».