У Русі всякої нечисті хоч греблю гати — чаклуни-демократи, мітрозамполіти, космо-богомольці. І в кожного своя нечисть. У когось заморські гремліни, а в когось — свої домови. Домовим у Русі завжди жилося несолодко, але бідоласі Анчутці довелося так гірко, що він вирішив тікати за кордон. Отже, емігрувати. У сумнівній компанії: протопарторга Африкана, невинної жертви підступних політичних інтриг. І… наші біженці потрапили з вогню та в полум’я. За кордоном справи ще почищі. Та попри всі ворожі підступи над протопарторгом все нездоланніше майорить таємнича алава аура, мов горде червоне знамено…