Ендрю Мелліш ніколи не був тут раніше й, швидше за все, більше ніколи не буде. Хоча в темряві він нічого не міг розгледіти, Мелліш знав, що в кімнаті стоїть письмовий стіл і за ним хтось сидить. Той, хто сидів, говорив спокійно, ретельно підбираючи слова; у його голосі відчувалося лише легке напруження. Мелліш ніколи раніше не чув цього голосу й навряд чи коли-небудь ще почує.