«Загалом, до життя важко звикнути. Можна звикнути до порядку й безладу, до щастя й страждання, до чернецтва й шлюбу, до багатьох речей і до їх відсутності, до поганих і хороших людей, до розкоші й простоти, до праведності й нечестивості, до молитви й пустослів’я, до добра і до зла. Коротше кажучи, людина — така істота, що звикає буквально до всього, окрім самого життя».
У невимушеній манері, позбавленій єлею та повчань, Сергій Сенкін, який не з чуток знає, чим живуть монахи й подвижники, розповідає про «свій» Афон. Про цю унікальну «монастирську республіку», певне співтовариство святих і праведників, недбайливих ченців, паломників, працівників, пустомель-проходьок і тих, хто шукає істину, добровільних жебраків і навіть вкрай різних злодіїв та злочинців—яке відкривається з несподіваного боку й залишає після прочитання світле відчуття причетності до давньої та глибокої монашої традиції.
Сповнена любові й тонкого знання побуту святогорців, книга буде цікава й воцерковленому читачеві, й новачку, який тільки починає цікавитися православ’ям. Книга у виконанні Миколи Морозова.