Хоча в Афганістані не було ні лінії фронту, ні «правильної», «окопної» війни, «окопна правда» — ось вона, у цьому бойовому щоденнику піхотного лейтенанта. Правда про службу в «воюючому», «рейдовому» батальйоні, про бойові виходи й повітряні десанти, про супровід колон, блокування та прочісування кишлаків, засідки, підриви на мінах і фугасах, переслідування «духів» і багатоденні походи горами, де «навіть ишачки не витримують, лягають на черево й гинуть, а радянський солдат долає будь-які труднощі». Правда про масовий героїзм і непривабливий бік війни — про нагородження тиловиків частіше, ніж бойових офіцерів; про неприпустимі помилки старших командирів і тяжкі втрати; про супровід на Батьківщину «вантажу 200» в незапаяних, гниючих трунах та нестерпних похоронах, коли «навіть горілка не бере». Уся правда про останню, героїчну й криваву війну СРСР…