Адвокатська таємниця

Є якесь необ’єктивно радісне відчуття свята, коли в повітрі розливається ледве відчутний аромат весни. І не біда, що навколо ще купами лежать кучугури, але вже з’явилися перші підсніжники. Весна йде! У повітрі розлите п’янке очікування змін. Вітер уже не обпалює щоки крижаним доторком, а натомість несе до тебе запахи підталого снігу, вологої землі в рідкісних ще проталинах.

Єлизавета вдихнула повітря на повні груди й фиркнула. Занята думками про весну, вона якось упустила з виду, що перебуває не за містом, а в дихаючому вихлопними газами мегаполісі. Ніжна музика мартовської капелі безнадійно тонула в гуркоті звуків найближчої автомагістралі. Але гудки машин, нетерплячі й різкі взимку, тепер здавалися веселими й нахабними.