Абсолютно неправильні люди. Найкращий не лицар.

Неприємно, коли родичі кажуть: «вона не з нашого роду», але водночас активно вимагають допомоги, грошей, часу й сил. Неприємно, коли говорять: «старій дівіці, що підсіла на тварин», напрочуд забуваючи, що Марина кілька років тому ледь-ледь пережила загибель нареченого. Важко, коли всі зусилля та турбота про людей, яких Марина любить, сприймаються як належне, зате поява поруч із нею видного супутника викликає обурення: як так? Хіба ж може в крихітної — Марини — бути такий пристойний чоловік?! Її доля — працювати й допомагати родичам, а от справжнє сімейне щастя та інші радощі мають дістатися її молодшій сестрі. Тільки Ася гідна всього цього — адже саме вона є справжньою спадкоємицею бабусі й діда, «їхнього роду».

Бабуся й дід не знають, що супутник Марини, який приїхав на сімейні збори, зовсім не є нареченим, як він про себе говорить, а просто друг, який вирішив допомогти Марині. Але схоже, він занадто захопився цим процесом…