Повість «Аббатиса Круаська» (1974) написана буквально “по гарячих слідах” «уотергейтської справи» й доволі скрупульозно відтворює схему подій, що стали майже символічним свідченням кризи буржуазної демократії. Власне про цю кризу йдеться у повісті, але для більшої комічної наочності «уотергейтський» сюжет розгортається в стінах католицького монастиря. Прямий об’єкт згущено-іронічного, гротескного, пародійного зображення — побут і моралі відгородженої від світу жіночої чернечої спільноти, де відбувається те саме або майже те саме (інколи ця порой непомітна різниця для Спарк дуже суттєва), що й всюди на Заході: сексуальна революція, криза довіри, взаємне відчуження еліти й мас, корупція й махінації можновладців тощо.