А зорі тут тихі

Сумна, але дуже прониклива книжка про війну. Цього разу в бій вступають не чоловіки, а жінки — невеликий жіночий загін, яким керує командир-чоловік. Війна — зовсім не жіноча справа, але справжня війна не розрізняє чоловіків і жінок, старих і дітей. Тут вбивають людей, не замислюючись, хто вони.

Дівчата у творах Б. Васильєва дуже різні за характером, але всіх їх об’єднує молодість, бажання любити й бути коханими, ненависть до ворога. У всіх у них не настане «завтра». І цей контраст, коли квітуче життя обривається на власному піку, не може не залишати байдужим. Книжки про справжню війну просякнуті особливою трагедійністю, але в них можна повчитися справжнього: дружби та взаємодопомоги, вірності й відповідальності — а головне вони показують війну без прикрас. Не таку, в яку граються хлопчаки, не про яку можна розповідати неймовірні історії, а ту, якої краще ніколи не було б — неприродну, несправедливу й неправильну. Ті, хто залишилися живими й дочекалися мирних днів, уже ніколи не зможуть дивитися на світ так, як раніше. Б. Васильєв, який на власні очі пережив жахи війни, наочно показує у своїх творах, що війна — це катастрофа, яка стосується всіх.