А потім я прокинусь

З самого дитинства мені сниться один і той самий сон: багатоповерхівка, незнайома вулиця і дівчина. Вона сміється, розмовляє зі мною, тягне руку, але щоразу я прокидаюся ще до того, як встигаю її торкнутися. Ангел — так я називав її в думках. У двадцять дев’ять років я з’ясував, що ця вулиця й багатоповерхівка насправді існують. Цей факт мене приголомшив. Залишалася лише дівчина. Я навіть подумав: а якщо вона теж реальна, і нам судилося бути разом? Але коли ми нарешті зустрілися, моєю першою думкою було задушити її.