Габріель не дуже любив згадувати, як цей зошит опинився в його руках. Брудна історія. Колись давно, ще в дитинстві, він із гуртом хлопців украв у незнайомого чоловіка сумку. Усередині не було нічого цінного — лише змінний одяг і звичайнісінький зошит.
Цей зошит, заповнений нескінченним потоком слів, написаних суцільно, без пробілів, Габріель читав десять років. Це був щоденник, написаний від першої особи. Про те, як чоловік убивав жінок. З моторошними, що крижать кров, подробицями. Загалом — сім жінок, сім кошмарних убивств. І коли Габріель перевернув останню сторінку, він зрозумів: вони зустрінуться. Він і той самий чоловік, який писав щоденник…