7 жовтня

«7 жовтня зім’яло душу, і сутність стала невідрізною від тіла». 7 жовтня горе згусло над пустелею й потекло нескінченним потоком. У глибині цього потоку невблаганний час несе Івана Глухова та його близьких. Глухов то й діло ментально бродить вуличками й провулками свого недавнього минулого, доки зупинене теперішнє не перетворилося на загальну в’язку невідомість. Глухов не може дозволити собі зупинитися: йому життєво необхідно виплисти й вижити. Потік розлучив його з найдорожчою людиною на світі, і він зобов’язаний її знайти.