У своїх оповіданнях Марта Антонічева звертається до тем похмурого майбутнього, цифрової реальності та ностальгії за 90-ми роками. Вона ставить питання про порятунок людини й її приреченість, пропонуючи лаконічні та несподівані відповіді в кожній оповіді. Книга складається з чесних історій, що нагадують: за буденністю приховується людяність, яка шукає вихід. Оповідання Антонічевої переносять читача з зони комфорту у світ дивного, змушуючи замислитися й зрозуміти щось важливе.