Зимовий сон Малинки

Всі знають: під Новий рік трапляються справжні чудеса. От і Маші Малин кі н ій, здається, усміхнулася удача знайти роботу своєї мрії. Та от начальником їй дістався колишній однокласник — зануда й сноб Дімка Гордеєв. І хай він умудрився її «забути», ставить палиці в колеса й нахабно експлуатує — вона, ні за що, не звільниться! Маші байдуже, що думає про неї цей гордець… Але чому він так дивно нагадує їй чоловіка з зимових снів?

«Він ішов до мене — чоловік моєї мрії — випливав із золотого туману: сильний і красивий, як Бог! На його грудях блищали краплі вологи; хвилясте пасмо торкалося широких плечей, а із засмаглих стегон от-от мало зірватися сніжно-біле полотенце.

Від такої краси я паморочилася і ніяк не могла зробити крок назустріч. Темні очі дивилися прямо в душу.

— Маша…

Боже мій, боже! Який голос! Глибокий, чуттєвий, із оксамитовими нотками. натовп захоплено скрикнув і дружною юрбою пробігся по шкірі.

— Ну нарешті ти моя!

— Так!

Ми простягли один до одного руки, золотий туман розступився, і я затримала подих. Зараз, просто зараз я побачу його обличчя й, здається, віддам…

Шмяк! У моє власне обличчя прилетіла подушка, і чари тут же розвіялися.

— А-а! Маруся! Полундра! Свистать усіх нагору! Підйом, соня, ми проспали!

— А? Що? Де?!”