Журбіни

15 год. 36 хв.

Мова російська

Читець Лариса Юрова

Опис

Роман «Журбіни» добре відомий радянському читачеві. Йому присвячено робітничий клас — великий клас творців. У ньому йдеться про робітничу династію кораблебудівників, про людей, усяке життя яких пов’язане з улюбленою справою, із заводом, який став для них рідним домом. У образах героїв роману письменник показує новий тип радянського робітника — із широким кругозором, принциповістю, високим почуттям відповідальності за свою справу.

Увечері Першого травня, щойно в гучномовцях змовк святковий гул московських гармат, дільничний інспектор міліції Єгоров почув рушничну стрілянину.

Єгоров кинув щойно закурену цигарку, роздавив її каблуком і, звичним жестом поправивши кобуру, через провулок пішов на звук пострілів. За відчиненими вікнами в провулку чулося: патефони, гітари, вітер танцював, підіймаючи тюлеві фіранки, а дружня метушня каблуків по помитих до свята дошках змушувала стіни дерев’яних будиночків ледь-ледь здригатися.

«Дозвольте поплясати, дозвольте потупцяти!»
«Невже в цьому домі підлоги можуть тріснути?»

За інших обставин дільничний, мабуть, звернув би на знайомий голос у Наталії Карпівниній двориці — вивернений під квітники; він би шкандибав шкарпетами чобіт об повстяну різнокольорову дерюжку, розстелену на ґанку, і смикнув би за дерев’яну рукоять старовинного дзвінка.

Та постріли продовжували греміти… З одного кроку Єгоров перейшов на важкий біг і незабаром, притримуючи кобуру, вискочив із провулка на Якірну.

За ґратчастим парканчиком будинку №19, у густій вечірній тіні від старих тополь і бузку, шуміла багатолюдна юрба. Нічого підозрілого Єгоров тут не побачив: просто до Журбіних зібралися друзі й сусіди, і, благо було тепло, розгулялися надворі.