«… Я пишу дещо “про “щось прощальне”, якийсь роман-хроніку сорока років російського життя”», — писав М. Горький, працюючи над «Життям Клима Самгіна», яку спочатку назвав «Історією порожнього життя». Цей роман відкрив читачеві нового Горького — з іншою манерою письма; вразив масштабом охоплення політичних і суспільних подій, майстерним побутописанням, тонким психологізмом. Роман про людей, які, за словами автора, «вигадали собі життя», «вигадали себе», і роман про Росію — про страшну трагедію, що сталася з країною: «Усі наші “ходинки” хочу зобразити, всі гекатомби, принесені нами в жертву історії за роки від кінця 80-х і до 18-го».